В Україні вже понад 1,3 млн ветеранів, і після завершення війни їхня кількість може зрости до 5–6 млн. Проте у судах, поліції та пенітенціарній системі відсутній обов’язковий механізм фіксації ветеранського статусу. Це створює серйозні прогалини: держава не має точних даних про участь ветеранів у кримінальних провадженнях, суди не застосовують спеціальні підходи до справ із ветеранами, а програми підтримки та реабілітації не охоплюють тих, хто цього найбільше потребує.
Наш проєкт зосереджується на кількох ключових напрямах:
- Дослідження та аналітика. Ми проводимо аналіз українського законодавства (Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів, підзаконних актів, SOP поліції) на предмет можливості ідентифікації ветеранів. Паралельно збираємо наявні дані з МВС, ЄРДР та прокуратури, а також аналізуємо міжнародний досвід (Veterans Treatment Courts у США, система скринінгу в Британії, способи ідентифікації в Канаді тощо).
- Глибинні інтерв’ю та консультації. Ми спілкуємося із суддями, прокурорами, адвокатами, слідчими та представниками ветеранських організацій, щоб зрозуміти реальний стан справ та бар’єри у фіксації статусу.
- Круглі столи та діалог. Організовуємо дискусії між державними органами (Мін’юст, Мінвет, прокуратура, Нацполіція, ДСА, пенітенціарна служба тощо) та громадським сектором для напрацювання єдиних рішень щодо збору й обміну статистичними даними, а також захисту персональних даних ветеранів.
- Розробка рекомендацій. На основі досліджень та обговорень формуємо пропозиції щодо внесення змін до процесуальних документів: протоколів поліції, баз ЄРДР, судових реєстрів. Це дозволить системно враховувати ветеранський статус у процесі розслідування та судового розгляду.
- Адвокація змін. Ми презентуємо підготовлені пропозиції на рівні міністерств і відомств, організовуємо публічні заходи та експертні зустрічі, щоб домогтися політичної підтримки для впровадження нових підходів.
Таким чином, проєкт створює основу для запровадження в Україні сучасної системи терапевтичного правосуддя для ветеранів: з ранньою ідентифікацією, можливістю перенаправлення до програм психологічної допомоги, пробаційних заходів чи альтернативних покарань. Це зменшить ризики повторних правопорушень, забезпечить справедливе ставлення до ветеранів та сприятиме їхній реінтеграції у цивільне життя.